Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з правовою позицією адвоката Вероніки Сметюх та 10.0.2025 ухвалив рішення на користь клієнта АО «Філіппов та партнери».
У справі, що переглядалася, предметом розгляду є клопотання визнання в Україні рішення іноземного суду про права та обов’язки батьків по відношенню до дитини, дільничний суд – суд у сімейних справах – Міхельштадт (ФРН) у порядку тимчасової ухвали суду, що негайно набирає чинності від 22 лютого 2023 року, яким вирішено, що позивачеві та батькові передається виключне право визначення місця проживання дітей.
У запереченні щодо задоволення клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду клієнт вказувала, що була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи. Рішення, про визнання його йдеться, ухвалено в лютому 2023 року, тоді як вона на цей час перебувала в Україні за місцем свого постійного проживання. Додатково пояснила, що дільничний суд Міхельштадт 13 вересня 2022 року визначив місце проживання дітей з нею та вказане рішення не було скасовано.
Залишаючи без задоволення заяви клієнта суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вона була обізнана про наявність справи 44 F 655/22 EASO.
Проте, суди не звернули увагу, що під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд» – подібного висновку стосовно передбачених положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах дійшов у своєму рішенні від 18 грудня 2019 року Вищий Суд Каліфорнії (США). За змістом рішення іноземного суду було винесено у порядку тимчасової ухвали суду та без відомостей про сповіщення клієнта, до того ж, в матеріалах судових справ в Україні є докази про виїзд клієнта з ФРН 20 листопада 2022 року.
Суди не врахували, що за наявності заперечення проти клопотання сторони, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, та яка була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 468 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
«Це важлива перемога в контексті покликання на рішення іноземного суду, як преюдиційний принцип встановлення фактів, оскільки рішення іноземних судів апріорі не є частиною правової системи України, а можуть бути визнані та виконані на її території лише після проходження спеціальної правової процедури» – наголошує адвокатка Сметюх Вероніка.
Номер справи, що наведений у статті – 523/10192/23.
