Авторка – партнерка, адвокатка Вероніка Сметюх
В шлюбно-сімейних стосунках в Україні власність існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям. Це можливо, як при розірванні шлюбу, так без розлучення.
Що і як будемо ділити?
Стаття 60 Сімейного кодексу України декларує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.
Для розуміння чи є майно спільно набутим, визначальним є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя?
Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю.
Цікаво, що відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. Але, є й альтернативні методи вирішення спору: укладання шлюбного договору (попередньо) або нотаріального договору про поділ майна подружжя (після реєстрації шлюбу).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцем знаходження майна або основної його частини .
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване.
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
А що ж відносно строків?
Один із подружжя може звернутись з позовом до суду про поділ майна, перебуваючи у шлюбі. Згідно статті 72 Сімейного кодексу України позовна давність у такому випадку не застосовується.
Зовсім інше, коли мова йде про поділ майна після розірвання шлюбу. У такому випадку строк звернення до суду становить три роки і обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Не плутайте момент розірвання шлюбу із моментом початку перебігу строку позовної давності щодо вимог про поділ майна.
Обов`язок доведення часу, з якого одному із подружжя стало відомо про порушення його права, покладається на позивача.
Якщо жоден з колишньої пари не заперечує право іншого на частку у спільному майні, не перешкоджає користуватись таким майном, то й підстав для звернення до суду немає, а відтак не починає свій перебіг строк позовної давності.
