ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ВЕКТОРУ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Анотація. В статті висвітлені окремі питання євроінтеграційного напрямку розвитку адміністративного права. Доведено, що адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним складником процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Зазначено, що Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, обумовлює глибоку трансформацію у всіх галузях суспільного життя, а саме: спрощення бюрократичних процедур, підвищення транспарентності влади, захист прав людини – це основні вектори, які визначають шлях до європейської інтеграції.

Доведено, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом відкриває перед Україною шлях до розвитку, зберігаючи нашу національну самобутність і водночас зміцнюючи наші зв’язки з європейськими партнерами. Звертається увага, що зближення українського та європейського права – це не лише формальне прийняття законодавства, справжня метаморфоза у сфері правового регулювання та правозастосування і внутрішня трансформація, яка вимагає глибокого переосмислення принципів та цінностей, на яких ґрунтується справедливість і законність. У цьому процесі, Україна не просто копіює європейські стандарти, але й адаптує із урахуванням національних особливостей.Визначено, що вплив європейських традицій, стандартів та положень здійснюється на усі існуючи інститути адміністративного права, а також сприяє виникненню нових. Яскравим прикладом такого впливу є формування нового інституту національного адміністративного права інституту адміністративної процедури. Проведено аналіз деяких аспектів інституційної складової публічного управління та змін, які зазнає даний інститут внаслідок зміні концепції відносин між державою та суспільством із посиланням на норми законодавства ЄС. Наголошено, що сучасні події вимагають перегляду парадигми публічного управління та розробки нових стратегій та підходів. Одним із суттєвих аспектів цього оновлення є активне залучення інститутів громадянського суспільства до процесу прийняття публічних рішень.

Обґрунтовано, що євроінтеграційний вектор трансформації адміністративного права обумовлює змістовне оновлення ґрунтуючись на людиноцентричній концепції, засадах транспарентності і партисипативності.

Ключові слова: Європейський Союз, захист прав людини, адміністративне право, адміністративне законодавство, реформи, європейські стандарти, система адміністративного права, адаптація, інтеграція, адміністративна процедура, публічне управління, публічна адміністрація, транспарентність, партисипативність.

Hrytsenko Vitalii Evgenovich Teacher of the Odesa Institute of private joint-stock company “Higher education institution “Interregional Academy of personnel management”(ІАPM), graduate student, PJSC ІАPM, street of the Black Sea Cossacks, 19, Odesa, https://orcid.org/0000-0002-2315-3603

SOME ASPECTS OF THE EUROPEAN INTEGRATION VECTOR OF ADMINISTRATIVE LAW DEVELOPMENT

Abstract. The article highlights certain issues of the European integration direction in the development of administrative law. It has been proven that the adaptation of Ukrainian legislation to EU legislation is a priority component of the process of Ukraine’s integration into the European Union. It is noted that the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand, conditions a deep transformation in all spheres of social life, namely: simplification of bureaucratic procedures, increase in transparency authorities, protection of human rights are the main vectors that determine the path to European integration.

It has been proven that the Association Agreement with the European Union opens a way for Ukraine to develop, preserving our national identity and at the same time strengthening our ties with European partners. Attention is drawn to the fact that the convergence of Ukrainian and European law is not only a formal adoption of legislation, a real metamorphosis in the field of legal regulation and law enforcement and an internal transformation that requires a deep rethinking of the principles and values on which justice and legality are based. In this process, Ukraine does not just copy European standards, but also adapts taking into account national characteristics.

It was determined that the influence of European traditions, standards and provisions is carried out on all existing institutions of administrative law, and also contributes to the emergence of new ones. A clear example of such influence is the formation of a new institution of national administrative law – the institution of administrative procedure. An analysis of some aspects of the institutional component of public administration and the changes that this institution undergoes as a result of the change in the concept of relations between the state and society with reference to the norms of EU legislation is carried out. It is emphasized that modern events require a review of the paradigm of public management and the development of new strategies and approaches. One of the essential aspects of this renewal is the active involvement of civil society institutions in the process of public decision-making.

It is substantiated that the European integration vector of the transformation of administrative law conditions a meaningful update based on the human-centered concept, the principles of transparency and participation.

Keywords: European Union, protection of human rights, administrative law, administrative legislation, reforms, European standards, system of administrative law, adaptation, integration, administrative procedure, public administration, public administration, transparency, participation.

Постановка проблеми. У преамбулі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, визнано, що «Україна як європейська країна поділяє спільну історію і спільні цінності з державами-членами Європейського Союзу (ЄС) і налаштована підтримувати ці цінності, а також підтверджено, що Європейський Союз визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір» [1 ]. Ці положення не просто відображають прагнення України до євроінтеграції та національної ідентичності, вони є ключовими каменями, на яких будується майбутнє нашої країни. Угода про асоціацію з Європейським Союзом відкриває перед Україною нові можливості до нового рівня розвитку і реформ. Ця угода – це інструмент, який сприяє Україні приєднатися до європейських стандартів та цінностей. Приймаючи на себе зобов’язання адаптувати своє законодавство до стандартів Європейського Союзу, Україна відзначає свою готовність до реформ і модернізації. В той же час, європейська ідентичність України не виключає нашої національної самобутності. Навпаки, вона допомагає нам зберегти і підкреслити нашу унікальність, розширюючи наші горизонти: економічні, політичні, законодавчі та інші. Ця ідентичність відкриває нам можливості для співпраці та взаємодії з європейськими країнами.

Тобто, реалізація угоди Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, обумовлює глибоку трансформацію у всіх галузях суспільного життя: спрощення бюрократичних процедур, підвищення транспарентності влади, зміцнення правової держави і захист прав людини – це основні вектори, які визначають шлях до європейської інтеграції. Успішна інтеграція України до європейського простору вимагає також і великих зусиль та послідовності дій у впровадженні адміністративної реформ. Саме через системні зміни в законодавстві та дотримання принципу ефективності є можливість досягти поставленої мети і надати нашій країні можливість розвиватися відповідно до стандартів європейської спільноти, ґрунтуючись на засадах системності та взаємоузгодженість змін, а також забезпечення ефективності реформування та відповідності традиціям і цінностям, що є прийнятними у країнах ЄС.

Д. Кулеба зазначив: «… Уряд, визначаючи євроінтеграцію наскрізним завданням реформування країни … поставив собі за мету досягнути Копенгагенських критеріїв членства у ЄС» [2, с. 5 ].

Одночасно, процес гармонізації адміністративного законодавства України з європейським правом відкриває широкі можливості для наукових досліджень та розвитку наукових рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення правотворчих ініціатив у сфері адміністративного законодавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливий науковий внесок у дослідження та удосконалення вітчизняного адміністративного законодавства, спрямованого на його відповідність європейським стандартам, внесли видатні вчені, такі як В. Авер’янов, О. Бандурка, Ю. Битяк, С. Ківалов, В. Колпаков, А. Комзюк, О. Кузьменко, С. Стеценко, Т. Коломоєць, В. Шамрай, В. Шкарупа та ін. Окремі аспекти гармонізації національного законодавства з положеннями європейського права, зокрема, досліджували І. Бойко, Л. Грицаєнко, І. Корякіна, С. Кубієвич, Г. Пономаренко, Г. Ситник, В. Тищенко, А. Шендеровська та інші. Ці науковці визначають майбутнє та сприяють удосконаленню національного адміністративного законодавства і допомагають його гармонізації з європейськими нормами, стандартами, традиціями і цінностями.

Мета статті – дослідження окремих аспектів євроінтеграційного вектору розвитку адміністративного права та визначення основних напрямків адаптації адміністративного законодавства із урахуванням європейських традицій, стандартів та положень.

Виклад основного матеріалу. Адаптація національного законодавства до системи права Європейського Союзу – це перший етап тривалого процесу наближення національної системи права, яка серед іншого включає доктрину та судову й адміністративну практику» [3].

В цьому контексті доречним буде зауваження І.В. Бойко, що: «Європейське адміністративне право розроблено на основі практики Суду ЄС, який сформулював низку загальних адміністративних принципів, яких слід дотримуватися, щоб … зберегти свою легітимність» [4, с. 192].

Цікавою є думка О. Мілієнко стосовно впровадження в правову систему України стандартів ЄС: «вимогою інтеграційних прагнень України в європейський правовий простір є докорінне реформування правової системи та наближення її до європейських стандартів. Саме за рахунок впровадження європейських стандартів забезпечується можливість наближення правових систем, що є ключовим чинником гармонізації національного законодавства та законодавства Європейського Союзу.

Важливою особливістю законодавства Євросоюзу є те, що його основу становить так званне «надбання Співтовариства» (acquis communautaire).

«Під acquis communautaire (у перекладі – «надбання» або «доробок Співтовариств») розуміють сукупність актів законодавства, політичних документів та практики їх застосування, що у кожний даний момент існують у Європейському Союзі. Впровадження аcquis у національні правові системи є необхідною умовою завершення процесу приєднання країни до ЄС» [ 5].

Аcquis communautaire – це фундамент для забезпечення єдності та стійкості європейського правового простору і включає в себе: установчі договори, вторинне законодавство ЄС, рішення Суду ЄС, загальні принципи і доктрини права ЄС, міжнародні угоди та «м’яке» право ЄС.

Зближення українського та європейського права – це не лише формальне прийняття законів та нормативно-правових актів. Це справжня метаморфоза у сфері правового регулювання та правозастосування і внутрішня трансформація, яка вимагає глибокого переосмислення принципів та цінностей, на яких ґрунтується правовий простір.

У цьому процесі, Україна не просто копіює європейські стандарти, але й адаптує їх до національних особливостей. Зближення полягає в тому, щоб зрозуміти, як можна краще захищати права та свободи громадян, як можна покращити доступ до правосуддя, забезпечити дієву боротьбу з корупцією та вирішувати інші насущні питання, враховуючі найкращі міжнародні напрацювання.

Ю. Л. Юринець наголошує, що «зближення українського та європейського права полягає не тільки у формальному прийнятті тих чи інших законів чи інших нормативно-правових актів, а у ґрунтовному переосмисленні принципів правового регулювання і правозастосування»[ 6, с.80 ].

З іншого боку, українське право не тільки імплементує норми європейського права, але й сприяє розвитку європейського правового простору. Ця взаємна взаємодія, в якій кожна сторона збагачується досвідом та знаннями іншої. Зближення правових просторів ЄС та України не лише сприяє адаптації до міжнародних стандартів, але й робить наше суспільство більш відкритим, прозорим і відповідальним перед законом.

Таким чином, зближення українського та європейського права – це процес трансформації, який відкриває перед Україною можливість стати частиною глобальної правової спільноти, де кожен громадянин має однакові права та можливості.

Тому одним із провідних завдань сучасного адміністративного права є втілення в життя принципово нової парадигми взаємовідносин між державою та людиною, згідно з якою влада – це, насамперед, реалізація обов’язків перед громадянином, а не тільки реалізації правомочностей, що зобов’язують громадянина.

«На жаль, для нас якісне оновлення і ефективна реалізація норм адміністративного законодавства на практиці ще багато в чому залишається сферою бажаного [7, c. 230].

У процесі гармонізації національного адміністративного законодавства з європейським, важливо враховувати декілька ключових аспектів. По-перше, європейське законодавство є динамічним і постійно змінюється, тому необхідно забезпечити постійний моніторинг та адаптацію національних нормативів до нових вимог. По-друге, зміни в законодавстві ЄС завжди базуються на двох основних підходах. Перший – це прагматичний підхід, який передбачає грунтовні розрахунки щодо вигоди від впровадження відповідних змін та вибір найкращих варіантів для вирішення конкретних проблем. Другий це економічний підхід, який враховує витрати, які потрібно здійснити щодо впровадження нових норм, включаючи грошові, часові та інші ресурси. Успішна гармонізація національного законодавства також вимагає балансу між цими двома підходами, з метою забезпечення відповідності національного законодавства стандартам Європейського Союзу і сприяння подальшому розвитку та співпраці між країнами.

Потрібно звернути увагу, що вплив європейських традицій, стандартів та положень здійснюється на усі існуючи інститути адміністративного права, а також сприяє виникненню нових. Яскравим прикладом такого впливу є формування нового інституту національного адміністративного права, як інститут адміністративної процедури.

І в цьому контексті буде доречно звернути увагу на думку Л. Хван, що «закони про адміністративну процедуру є інструментом західної філософії, інститутом європейського адміністративного права, європейського розуміння відкритого уряду та ефективного адміністративного регулювання» [8, с. 26].

Дане європейське бачення взаємодії між суспільством і владою: транспарентне, партисипативне та ефективне, корелюється із положеннями Резолюції з рекомендаціями Комісії щодо закону про адміністративну процедуру [9], що є свідченням створення єдиного стандарту комунікації між особами та публічною адміністрацією. Цей концепт І.В. Бойко доповнює зауваженням, що « прийняття Закону «Про адміністративну процедуру» свідчить про євроінтеграційний рух України, про збагачення українського каталогу прав людини правом на належне адміністрування (через закріплення механізмів його забезпечення)» [4, с.194]. Дійсно, в сучасне адміністративне законодавство вбудовуються прогресивні європейські норми, положення із урахуванням національної специфіки, що наповнює адміністративне право новим змістом та звучанням.

Наприклад, у відповідності із імперативами Закону України « Про адміністративну процедуру» № 2073-IX [10] безсумнівно, підвищується рівень захисту і підтримки прав і інтересів громадян. Так, у Резолюції (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно адміністративних органів влади наведено 5 принципів, які мають бути закладені в механізм такого захисту, серед них і забезпечення засобів правового захисту [11].

Закон № 2073-IX ґрунтується на людиноцентричній концепції, надаючи особам значні гарантії та можливості в рамках адміністративних процедур. Дана позиція національного законодавства цілком узгоджуються з європейськими стандартами. У цьому контексті цікавими і доречними для імплементації є норми ст. 41 Хартії Європейського Союзу про основоположні права [12]; положення Рекомендації КМ РЄ державам-членам про добре (належне) адміністрування [13]; Рекомендації CM/Rec(2018)4 Комітету міністрів державам-членам щодо участі громадян у місцевому публічному житті [14]; Рекомендації CM/Rec (2011)14 Комітету Міністрів державамчленам щодо участі інвалідів у політичному та публічному житті [15] та інших.

Закон України « Про адміністративну процедуру» № 2073-IX створює умови громадянам щоб вони були активними учасниками адміністративних проваджень, забезпечуючи доступ до важливих матеріалів і інформації щодо їхніх справ. Він також створює можливості для оскарження адміністративних актів, що забезпечує захист від можливих зловживань і надмірної впливу з боку публічних органів.

Однак важливо відзначити, що цей закон не лише спрямований на захист прав громадян, але також встановлює чіткі правила і запобіжники для адміністративного органу та визначає стандарти транспарентності в адміністративних процедурах, а також регламентує діяльність, що має попередити корупційні прояви та інше.

Закон № 2073-IX визначає правила використання дискреційних повноважень із зазначенням меж обмеження, враховуючи природу таких повноважень для адміністративного органу та закріплює чіткі механізми вирішення адміністративних спорів. Ці імперативи є відзеркаленням імперативів передбачених Рекомендацією № 80 КМ РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень [16], а це яскравий приклад втілення стандартів ЄС у національну правову систему.

Отже, Закон «Про адміністративну процедуру» об’єднує інтереси громадян та публічних службовців, забезпечуючи правовий фундамент для справедливих та прозорих адміністративних відносин.

«Адміністративна процедура є інструментом ефективного, парсипативного публічного адміністрування. Це засіб діалогу між особою та адміністрацією. Вона орієнтована на справедливий результат, яким закінчується розгляд адмі-ністративної справи. Традиційно адміністративна процедура слугує способом балансування між публічними інтересами та правами осіб» [4, с.196]

На прикладі Закону України « Про адміністративну процедури» було показано деякі аспекти впливу європейських стандартів, положень на національний правовий простір.

Водночас низка заходів, пов’язаних із процесом гармонізації адміністративного законодавства України з правом ЄС, значно розширює поле наукових досліджень. При цьому досі дискусійними залишаються питання визначення пріоритетних сфер адаптації. І результати діяльності уряду України свідчать про наявність окремих суперечностей між Загальнодержавною програмою адаптації й іншими нормативними документами, які регулюють згаданий процес.

Можнa скaзaти, що основним інструментом руху до європейської інтегрaції є реформи тa модернізaція Укрaїни, національного законодавства, як держaви, для досягнення європейського рівня життя. Інтегрaція в європейський політичний, економічний тa соціaльний простір створить нові можливості для модернізaції тa інновaційного розвитку укрaїнської соціaльно економічної системи. Для того, щоб стaти чaстиною Європейського Союзу, Укрaїні потрібно реформувати національне законодавство тa досягти мaксимaльного нaближення до європейського рівня життя.

Другим напрямком трансформації національного законодавства під впливом євроінтеграції є створення сучасної, ефективної системи публічного управління у відповідності до вимог acquis communautaire. Це один із інструменту подолання кризи в Україні шляхом формування нової системи публічного управління.

Перехід від державного до публічного управління формує нові виклики та підходи до прийняття управлінських рішень, функціонування самої державної системи. Зміна парадигм є результатом стрімкого розвитку науки, цифровізації суспільства та визначення напрямку розвиту – євроінтеграція.

Є.В. Іванов висловлює позицію, що « на сьогоднішній день в Україні склалася сприятлива ситуація для проведення глибоких реформ, оскільки в суспільстві є дуже багато невирішених проблем і проблемних ситуацій. Необхідно залучати інститути громадянського суспільства до прийняття державних рішень, створювати необхідні умови для формування та зміцнення розвитку партнерських відносин між владою та суспільством»[ 17].

Застосування європейських положень та імплементація європейських цінностей у контексті публічного управління представляють собою ключовий рушійний фактор для оновлення теоретико-методологічних засад цієї сфери. Сучасні події вимагають перегляду парадигми публічного управління та розробки нових стратегій та підходів. Одним із суттєвих аспектів цього оновлення є активне залучення інститутів громадянського суспільства до процесу прийняття державних рішень.

Цей підхід розкриває нові можливості для збалансованого співробітництва між урядовими структурами та громадськими організаціями. Громадянське суспільство, завдяки своїй незалежності та представницькій природі, може відігравати ключову роль у впливі на формулювання політики та прийняття рішень. Це сприяє створенню партнерських відносин між владою та суспільством для спільного розвитку.

Ця партнерська взаємодія сприяє підвищенню відкритості та прозорості в управлінні, а також сприяє більш ефективному вирішенню суспільних проблем та викликів. Важливо визнати, що саме ця взаємодія відображає сучасні реалії та вимоги суспільства, і сприяє створенню більш справедливого та демократичного управління.

Наприклад, в Рекомендації CM/Rec (2018) 4 Комітету міністрів державам-членам щодо участі громадян у місцевому публічному житті зазначено на необхідності «збільшувати вплив громадян на місцеве планування, взагалі на стратегічні й довгострокові рішення…» [14]. Участь громадян в ухваленні рішень – це важлива складова до успішного, ефективного планування шляхом приєднання осіб до створення, обговорення та надання пропозицій до програм, проектів і бюджетів. Органи публічної адміністрації надають інформацію в легкодоступній для громадськості формі, зокрема через електронні бази даних.

Загалом, застосування європейських цінностей і залучення інститутів громадянського суспільства до публічного управління відкривають шлях до створення більш сучасної та ефективної системи управління, яка відповідає потребам і вимогам сучасного суспільства [18].

І. Ніколіна, К. Герасимюк звертають увагу на особливості публічного адміністрування в форматі сьогодення, а саме, «сучасний концепт публічного адміністрування на місцевому рівні характеризується дуалістичним поєднанням стратегічно-управлінської та сервісної природи реалізації публічної влади на місцях» [19, с. 50]. Дана тенденція чітко прослідковується на національному рівні.

Висновки. Застосування європейських стандартів та імплементація європейських цінностей є ключовими факторами у процесі оновлення теоретико-методологічних засад побудови нової парадигми національного адміністративного права та окремих його складових. Сучасні події та виклики вимагають активного залучення інститутів громадянського суспільства до процесу прийняття публічних рішень. Ця практика створює необхідні умови для формування та розвитку партнерських відносин між владою та суспільством із застосуванням принципів партисипативності та транспарентності. Європейські країни стали яскравим прикладом того, як партисипативне стратегічне планування сприяє ефективності та розвитку суспільства. Проте, для досягнення подібних результатів у нашій країні, необхідно провести оновлення національного адміністративного законодавства, враховуючи цей європейський досвід.

Література: